Гора Риси або по слідах В.І. Леніна

 

Одного разу ми вже пробували штурмувати цю неприступну вершину польско-словацьких Татрів - гору Риси, та спроба виявилася не успішною. Цього разу ми вирішили взяти реванш і вже остаточно реалізувати задумане. 

 

На гору можна піднятися як з боку Польщі, так і з боку Словаччини. Проте, для вибору маршруту треба зауважити те, що польська стежка лежить на північному схилі гори і сніг тут можна застати посеред літа, крім того, польська стежка значно важча та крутіша і, подекуди, без гарної підготовки, досить небезпечна. Тому цей шлях обирають більш досвідчені горолази, а менш досвідчені та аматори, як ми :) обирають словацьку стежку.

 

Приїхали ми в словацькі Татри на день скоріше і зупинилися в місті Попрад (за 30км. від початку сходження на гору). Готель Penzion Slavia, 32Eur. за ніч в 2х місному номері. Це найнижча ціна в регіоні, ближче до Татрів ціни сягають вище 50Eur. Цей пансіон впевнено рекомендую! Зручно для тих хто на авто, та і для тих хто доїздить громадським транспортом. За 2хв. від готелю, залізничний вокзал, звідки можна доїхати поїздом до стартового майданчика - Попрадського Плесо. Там же, за координатами 49.127072, 20.074561, знайдете автостоянку для автомобіля, вартість 7Eur. в день.

Від стоянки піднімаємось до Попрадського озера, від якого і починається маршрут на гору Риси. Дорога тут асфальтована. Схибити неможливо. До озера ми дійшли за 45 хв. 

 

У точці з координатами 49.154137, 20.077673 починається справжній гірський туризм. Тут ви зможете побачити невеличкий дерев’яний шалаш, в якому бувають різноманітні продукти: від свіжих овочів до консервацій, а також металеві бочки, відра, паливні брикети, каністри і т.п. Увесь цей товарний запас необхідно доставити до туристичного притулку під вершину Риси на висоту 2250 м над р.м. Цим займаються професійні носильники. Та спробувати себе в якості шерпа може будь-хто, взявши із собою на верх якийсь вантаж. По прибутті до пункту призначення вас неодмінно пригостять запашним чаєм із ромом.

Від озера виходимо на кам'янисту стежку...

При підйомі мене вразила велика кількість людей, які в такий активний спосіб витрачають свій час, але здобувають купу позитивних емоцій і здоров'я. Всі люди дуже привітні, кожен вітається "аhoj", "szia", "dzien dobry", "hello" - по вітанню можна зрозуміти з якої країни приїхали люди.

 

Перше, що кинулося в очі - серйозний підхід адептів гір до своєї нелегкої справи. Всі, або майже всі тут споряджені більш-менш добре, - хороше взуття, легкий трекінговий одяг, наявність хороших наплічників  свідчать як про серйозність намірів, так і про достатню серйозність у ставленні до гір і до себе самого. Адже Татри - гранітні, скелясті, високі і стрімкі, багато де вони не терплять і не прощають синіх плащів, гумових чобіт, босоніжок та безглуздих суджень, з чим так часто доводиться стикатися на вершинах українських Карпат.

Стежки тут часто викладені каменем, добре промарковані, а в місцях де є можливість повернути не туди, стоять стрічки з відповідними написами.

 

Десь посередині маршруту між Попрадським плесом і Рисами знаходяться Жабячі озера. Це три озера на висоті 1918 м. В центрі найбільшого озера знаходяться угрупування величезних валунів, які, якщо дивитися знизу, біля порогу озера, нагадують жабу з висунутою правою ногою.

Літо в розгарі, а тут ще сніг...

Від цих озер починається відрізок шляху із різким набором висоти. Це одна із двох технічно складних ділянок до вершини, яка обладнана ланцюгами та металічними сходами, так звана «залізна дорога». Цю ділянку необхідно проходити дуже обережно, тому що під ногами знаходяться слизькі плити граніту, які вилизані підошвами черевик тисячами туристів, які проходять щорічно цим маршрутом. Звиваючись крутим серпантином далі стежка виводить до хати під Рисами 2250 м. (Chata pod Rysmi) – такий собі острівець цивілізації серед суцільного царства каменю. 

Хата під Рисами (такі притулки ще називають схроніска) відома майже кожному любителю Татр і вона справді вражає, як на такій висоті змогли її побудувати?! Це ж треба було якось доставити сюди будівельні матеріали. 

 

На сьогоднішній день Chata pod Rysmi може надати прихисток всім подорожуючим туристам, нагодувати їх і навіть запропонувати нічліг. Ціна ліжкомісця – 15Eur. Однак кількість спальних місць у притулку обмежена. У хаті під Рисами, на другому поверсі, розміщено тільки 14 ліжок. Відтак бажаючим залишитися на ніч варто зв’язатися по телефону з адміністрацією гірського готелю і заздалегідь забронювати спальне місце на ту чи іншу дату (Tel.: +421-903-181-051)

Неподалік хати знаходиться ще одна невелика, проте дуже важлива споруда – туалет. Мабуть це самий крутий туалет в світі. Передня його стіна зроблена із суцільного скла. Відтак знаходячись в середині WC перед вами відкривається розкішна панорама Високих Татр. На передньому склі є напис: «S tymto pohladom sa daju prezit vsetky verse sveta o horach, ludoch i o laske…» - переклад не знаю =( Варто акцентувати, що цей «гігієнічний комплекс» знаходиться в кам’яній пустелі на висоті 2250м. над р.м.

По дорозі від хати до туалету ось така качелька...

Біля "хати під Рисами" стоїть така ось штука. Це стандартна конструкція для зупинок громадського транспорту у словаччині. Написано "зупинка на вимогу", а знизу наче розклад руху. Ми трохи почекали маршрутки, але так і не дочекалися.

Кому дорога на верх здастся важкою, то тут же можна взяти на прокат велік :)

Якщо ви помітили в заголовку статті, я назавав її по слідам В.І. Леніна. До чого ж він тут?!

 

Піднімаючись на вершину гори Риси, по дорозі можна зустріти намальовані на каменях сліди. Ці сліди символізують день, коли у далекому 1913 році сюди піднявся вождь більшовицької революції Володимир Ілліч Ленін. Мовляв це була його улюблена стежка. В знак цього і нанесли маркування, так званого "Шляху Леніна". Впевнено заявляю, що пройшовши шлях Леніна, комуняками ми не стали!)

Останній кілометр від «хати» до вершини Риси доведеться долати близько години. Навколишні кам’яні пейзажі нагадують декорації до фантастичного фільму про незаселену планету. Мандрівники, що піднімаються до цієї вершини, звідусіль оточені громадами каміння, стрімкими скелями, крутими урвищами та величезними прірвами. В мене періодично в голові почали зявлятися думки - "якого я сюди поперся?!". Було цікаво, яка статистика кількості людей які зриваються у прірву.

Коли виходжу на хребет, усвідомлюю купу дивних речей, які може передати тільки це фото:

Вид вниз дійсно був запаморочливий, - обступившись, можна за якихось 30 секунд втратити кілометр висоти.

Вид з вершини на польську сторону. Внизу видно найкрасивіше озеро польських Татр - Морське Око, воно знаходиться на висоті 1395м.

Інша сторона - словацька...

А ось і стовп, який символізує відмітку 2503м.

Зі спорядження бажано мати трекінгове взуття (можна і в звичайних кросівках, але, по-перше, після спуску вони можуть перетворитися на мотлох після подорожі камінням, а, по-друге, на висоті понад 2000 метрів навіть влітку є сніг, а в трекінговому взутті набагато безпечніше ходити по снігу. Одяг підбирайте з врахуванням того, що нагорі температура на 10°С нижча, ніж внизу і часто присутній пронизливий вітер. Тож раджу взяти з собою вітровку. Обов'язково подбайте про захист від сонця. Капелюх та крем від засмаги – необхідні речі. Води має бути 2-3 літри на особу в один бік (туди й назад – 4-6 літрів). Воду можна також набрати в «Хаті під Рисами». З їжі краще брати шоколадні батончики типу Снікерса та печиво.

По дорозі назад, ми знайшли так званий ісландський мох, який володіє масою корисних властивостей. Він допомагає справлятися з такими недугами, як туберкульоз, астма, пом’якшує кашель, знімає зубний біль і запалення мигдалин, вирішує проблеми з безсонням і ще багато чого. В аптеках коштує він не дешево, а тут бери скільки хочеш, що ми і зробили..

Час на сходження від Штрбського Плеса до «Хати під Рисами» в середньому триває 3,5-4,5 години, в залежності від вашого спортивного стану. Це з урахуванням привалів та фотосесій по дорозі. Зупинка в «Хаті під Рисами» – хвилин 30. Далі до вершин Риси ще 1-1,5 години. Красування на вершині – хвилин 30 вистачить. Зворотній шлях до Штрбського Плеса трохи скоріший, але години 4 займе точно. Тож на весь проект резервуйте до 10 годин часу.

 

На закінчення раджу спуститися до Попрадського озера і в ресторані Horský Hotel скуштувати чаю. 90 Євро центів, але стільки насолоди. Там же можна і поїсти в районі 5-10Eur.

До-речі, я потім дізнався статистику кількості загиблих в Рисах - 10 людей в рік. І це в основному випадки обмороження і сходження лавин. Отже, Риси можна назвати умовно безпечною горою.

 

Довгий і нелегкий шлях компенсують панорамні краєвиди з найвищої вершини польських гір 2503м. – Rysy. Ти дивишся на все це і розумієш, що воно було того варте!